Сторінка фізінструктора

«Червоний, жовтий, зелений»

(для молодшої групи, 3-4 роки)

Гра направлена на увагу і розвиток реакції.

Діти сидять на лавці (стільчиках) або стоячи. Якщо вихователь піднімає зелений прапорець, діти топають ногами. Якщо піднятий жовтий прапорець – плескають в долоні. Якщо червоний – сидять без руху і звуку. Той, хто помиляється, вибуває з гри.

Варіант: той, хто не помиляється, отримує жетон, а в кінці гри – солодкий приз.

«Чижики» (5-6 років)                      

    Діти стають в коло, беруться за руки, утворюючи "клітку". П'ять-шість дітей — "чижики" — стають у центр кола. За сигналом вихователя діти беруться за руки, йдуть по колу, примовляючи:

    Чижик, чижик, любий чиж,

    Як на волю полетиш?

    Хоч зібрався утекти,

    Лишишся у клітці ти.

    Чижики підстрибують на місці, роблять руками рухи вгору-вниз, наче літають. На слова вихователя: "Пурх із клітки!" — діти то піднімають, то опускають руки, а чижики намагаються вгадати момент, щоб випурхнути з кола. Коли всі вилетіли з клітки, чижиками стають інші діти.

     Примітка. Чижики можуть тільки забігати під руки дітям, але не пручатися силоміць.

«Зайчик сірий умивається» (5-6 років)                          

    Діти стають кружка. Всередині — "зайчик". Всі промовляють за вихователем:

    Зайчик сірий умивається,

    Мабуть, в гості він збирається.

    Вимив носик, вимив хвостик,

    Вимив вуха, витер сухо!

     Зайчик виконує рухи відповідно до тексту. Потім стрибає на обох ногах — іде в гості до когось з дітей. Та дитина, до якої він прийшов, міняється з ним місцями — стрибає в центр кола. Гра повторюється. Тривалість гри за домовленістю.

«Упіймай комара» (5-6 років)                   

    Діти стають кружка на відстані витягнутих рук один від одного. Вихователь у середині кола тримає в руках прутик (1-1,5 м), до якого на картонному шнурку (довжина 1 м) прив'язано картонного "комара". Цим комаром вихователь водить над головами дітей, діти підстрибують, намагаючись зловити комара. Гра повторюється, поки комара не спіймають 6 — 8 дітей.

     Примітка. Ловити треба обома руками, підстрибуючи на обох ногах.

«Гречка» (5-6 років)                        

    Діти стають у колону. Кожен згинає ліву ногу в коліні, тримає її лівою рукою. Праву руку кладе на плече товаришеві. Так усі починають стрибати з просуванням уперед, приспівуючи:

    Ой, цур, гречки,

    Чорній овечки.

    А я гречки намелю,

    Гречаників напечу.

     Хто збився — вибуває з гри. Потім стрибки виконуються на іншій нозі.

“Сміхота” (5-6 років)                      

    Грають 12-20 дітей. Вихователь підкидає вгору тонку хустинку. Поки вона плине в повітрі, діти стрибають, сміються, промовлять або співають. Коли хустинка впала на землю, всі мають завмерти і замовкнути. Хто продовжує веселитися — штрафується: він мусить розповісти якогось віршика чи щось інше.

. «Переправ через річку» (5-6 років)                   

    Учасників гри має бути парна кількість. На середині майданчика — "річка" (дві паралельні лінії, відстань між ними 15-20 кроків). На річці "каміння" накреслені невеличкі кола). Гравці поділені на дві команди, які стоять на березі. За командою вони починають стрибати з каменя на камінь: хто ступить у воду — "тоне", себто вибуває з гри. Виграє та команда, де більшість гравців успішно переправилася через річку.

     Примітка. На каміння дозволяється ступати тільки однією ногою.

“У річку, гоп!» (5-6 років)                         

    Дві шеренги стають одна навпроти одної на відстані двох метрів. Ведучий дає команду: "У річку, гоп!" — усі стрибають вперед. "На берег, гоп!" — всі стрибають назад. Коли ведучий повторить одну й ту саму команду двічі, гравці мусять стояти на місці. Наприклад: "У річку, гоп!", "У річку, гоп!" — всі стоять на місці. Хто стрибнув — вибуває з гри. гра триває, доки не залишиться один гравець.

     Примітка. Ведучий може підвищувати темп подавання команд, аби ускладнити завдання для гравців.

Вовк і кози (5-7 років)                      

    Вихователь креслить дві лінії на відстані півметра одна від одної. Це "рів", де причаївся "вовк". Решта дітей — "кози". Кози перестрибують через рів, а вовк намагається їх упіймати. Як спіймає кількох, обирають іншого вовка.

     Примітка. Вовк може пересуватися тільки в межах рову.

«Яструб» (5-6 років)                        

    Обирають "яструба". Усі, крім яструба, утворюють колону, взявши один одного за пояс або за плечі. Перший запитує яструба:

    - Тобі кого треба?

    - Останнього.

    - То лови його!

     Яструб кидається до останнього гравця, який намагається втекти, біжучи уздовж колони, щоб стати попереду неї. Спійманий стає яструбом, а колишній яструб — першим у колоні.

«Котився горішок» (5-6 років)                 

    Діти діляться на четвірки, беруться за руки, співають:

    Гей, котиться горішок крізь ручки,

    Гей, ловіться, дівочки, за ручки.

    Гей, ловіться, чотири, чотири,

    Щоб змірятися, хто скоріше до цілі.

    У цей час вони йдуть до місця, де почнуться змагання з бігу. До орієнтира (дерева, лави тощо) має бути 20-30 м.

    Після слів: "Щоб змірятись..." — перша четвірка починає біг. Хто перший добіжить до орієнтира, стає осторонь. Інші відходять і стають за рештою четвірок. Потім друга четвірка стає на місце першої і теж біжить наввипередки. Так триває, доки не позмагаються всі четвірки.

    Із гравців, що перші добігли до мети, утворюються нові четвірки, які знову змагаються з бігу. Наприкінці випробовують свої сили два найкращих бігуни.

    Примітка. Перед першою четвіркою потрібно накреслити лінію, щоб всі вибігали з одного місця. Стежити, щоб діти виконували команду одночасно.

«Повінь» (5-6 років)                        

    Діти стають кружка, присідають і вдають, що сплять. Один з учасників — "вартовий" — ходить у середині кола, вигукує: "Повінь! Рятуйтесь!" Тоді всі розбігаються, шукаючи собі схованку: залазять на бум, драбину, стають або сідають на камінь тощо. Примостившись, перебігають з місця на місце, а вартовий намагається їх упіймати. Яку дитину спіймає — та стає вартовим.

     Примітка. Хто не знайшов придатного для себе місця, йде на допомогу вартовому — теж ловить дітей.

«Оса» (5-6 років)                  

    У грі бере участь непарна кількість дітей. Той, хто залишився сам, — "оса". Вона займає визначене місце. Пари розходяться, діти юрбою прибігають до оси й запитують: "Оса, оса, а чи ти дуже лиха?" Та відповідає: "Як ужалю, так знатимеш! Я не зла, не лиха, а кого хочу, того й зловлю".

     Після цих слів оса ловить дітей, що біжать поодинці. В момент наближення оси гравці швидко об'єднуються в пари, а коли та віддаляється — розходяться, перебігають довільно. Той, кого впіймає оса, перебирає на себе цю роль.

«Сірий вовк” (5-6 років)                

    За загальною згодою діти вибирають "вовка". Він, згорбившись, сідає на килимку і мовчить. Діти не чіпають його, а удають, що рвуть біля нього горішки. Промовляють:

    Рву, рву горішечки,

    Не боюсь вовка нітрішечки.

    Після цих слів удають, що кидають у вовка горішками, тоді розбігаються. Вовк їх доганяє. Кого вхопить —той стає вовком. Гра продовжується.

     Примітка. Не можна вибігати за межі окресленої території.

«Залізний ключ» (5-6 років)                      

    Діти стають кружка, взявшись за руки. "Вовк" знаходиться всередині і намагається вирватись із кола. Його запитують: "Який ключ?" Він відповідає: "Залізний". Розчепивши чиїсь руки, вовк виривається з кола і втікає. Діти намагаються його спіймати, говорячи:

 Ой дзвони дзвонять,

Хорти вовка гонять

По болотах, очеретах,

Де люди не ходять.

    Той, хто зловить вовка, стає у центр кола. Гра починається спочатку.

     Примітка. Вовк вважається спійманим, коли до нього доторкнулися рукою. Вовком стає той, хто його першим зловив.

«Курочка і горошинки» (5-6 років)                     

    Обирають двох "курочок" і три-чотири "горошинки". Інші стають кружка, взявшись за руки. На сигнал вихователя: "Горошинки покотилися" — діти-горошинки розбігаються, вбігають у коло, вільно підлізаючи під руки дітей, і знову вибігають з нього. Курочка намагається спіймати горошинки. Гра закінчується, коли вона їх переловить.

     Примітка. Діти в колі не повинні затримувати ні горошинок, ні курочку, коли ті бігають. Якщо курочка довго не може спіймати горошинку, гру припиняють і вибирають нових дійових осіб.

 «Шпаки “(5-6 років)                      

     На одному боці майданчика накреслені кола діаметром 1 м — це "шпаківні". Всі діти — "шпаки". Кількість їх непарна, а до шпаківні можуть залітати лише двоє шпаків. На слова вихователя: "Шпаки летять" — діти, наслідуючи політ птахів, бігають по майданчику довільно. На слова: "Шпаки прилетіли" — біжать до шпаківень. Вважається, що дитина, яка спізнилася зайняти місце у шпаківні, програє. Гра повторюється кілька разів.

    Примітка. Якщо у групі парна кількість дітей, до гри підключається вихователь. Слід нагадувати, щоб діти бігали якнайдалі від шпаківень.

«Карасі та щука» (5-6 років)                     

    На протилежних боках майданчика накреслюють два великі кола — це "затоки", де живуть "карасі". Одного з-поміж дітей обирають "щукою". Відстань між затоками 15 — 20 м. Щука стає посередині майданчика. Всі діти-карасі стають у колі на одному боці майданчика. За командою вихователя: "Пливіть!" — всі карасі біжать у другу затоку, а щука їх ловить. Повторюючи гру, вибирають іншу щуку.

    Примітка. Щука ловить карасів лише поза затокою. Спіймані діти не можуть бути щукою. Слід чергувати біг з відпочинком.

«Лови!» (5-6 років)                          

    Діти діляться на дві підгрупи, які стають по різні боки майданчика. Одну дитину обирають "квачем" – їй дають кольорову стрічку. Квач стає посередині майданчика. Коли вихователь каже: "Лови!" – діти розбігаються, а квач намагається когось наздогнати і торкнутися рукою. Той, кого він торкнеться, відходить убік. Гра закінчується, коли квач зловить трьох-чотирьох дітей. Потім обирають іншого квача.

    Примітка. Якщо за 30-40 сек. квач не може нікого зловити, слід обрати нового.

«Птахи і зозуля» (5-6 років)                       

    На одному боці майданчика діти креслять невеликі кола. Це — "гнізда птахів". Одна дитина — "зозуля", вона стоїть осторонь і не має гнізда. На слова вихователя: "Птахи, полетіли!" — діти вибігають з кіл. На слова : "Птахи, додому!" — всі біжать до своїх гнізд, а зозуля намагається швидко зайняти яке-небудь коло. Дитина, що залишилась без місця, стає зозулею.

    Примітка. Стежити, щоб діти бігали по всьому майданчику, а не трималися ближче до гнізд.

«Заєць без хатки» (5-6 років)                    

    Лічилкою обирають "мисливця" та "зайця", у якого немає "хатки". Обидва стають на протилежних боках майданчика. Решту дітей розподіляють на підгрупи — по чотири-п'ять у кожній. Кожна підгрупа стає кружка — це заяча хатка, всередині одна дитина — заєць. Кола розташовані на певній відстані один від одного (залежно від розмірів майданчика). Вихователь промовляє: "Один, два, три" — гру розпочни. На рахунок "один" заєць без хатки починає тікати, на "три" — мисливець починає ловити його. Заєць, якого ловить мисливець, може забігти у будь-яку хатку. Тоді заєць-господар має з неї вибігти, а мисливець вже ловить його. Коли мисливець упіймає якогось зайця, гра повторюється з лічилки.

    Примітка. У хатку до зайця мисливцеві забігати не можна. Двом зайцям не можна бути в одній хатці. Якщо мисливець довго не може упіймати зайця, на цю роль обирають іншу дитину.

«Квач у парі» (5-6 років)                

    Діти шикуються в шеренгу, розраховуються на 1-2 і стають у пари — обличчям одне до одного. На сигнал вихователя розбігаються по всьому майданчику. Вихователь оголошує: "Перший ловить другого" — діти виконують команду. Гра триває 40 – 50 сек., після чого діти міняються ролями. Перемагають ті, хто більше разів "поквацали" своїх партнерів.

    Примітка. Дітям не дозволяється вибігати за межі майданчика.

“Совонька» (5-6 років)                   

    У куточку майданчика (зали) креслять коло. Це "гніздо сови". У нього стає дитина, яку обрано "совонькою". Решта дітей — це "метелики" і "жучки". Вони стають за лінію, накреслену на одному боці майданчика. Середина майданчика вільна.

    На слова вихователя: "День починається, всі прокидаються" — метелики і жучки починають бігати по майданчику, присідати, наче збирають сік з квітів.

    На слова вихователя: "Ніч наступає, усе засинає" — діти завмирають у будь-якій позі. Совонька у цей час тихо вилітає на полювання — ходить, повільно розмахуючи руками, і забирає метеликів та жучків, які поворухнулися. Відводить їх у своє гніздо. Совонька ловить доти, доки вихователь не скаже: "День". Тоді вона повертається до гнізда, а метелики і жучки знову починають літати. Совонька виходить на полювання два-три рази. Потім обирають нового ведучого, і гра починається спочатку.

     Примітка. Ніч триває у межах 15 — 20 с, оскільки дітям важко залишатися довго в нерухомій позі. За спиною совоньки діти можуть змінювати позу, робити різні рухи, але так, щоб вона цього не помічала. Гру можна проводити під музику: бадьору і повільну.

«Рибалки і рибки» (5-6 років)                   

    Майданчик (зала) — це "ставок". Одна дитина — "рибалка", друга — його помічник. На протилежному боці майданчика — "рибки". Рибалка ходить уздовж ставка, тримаючи у руках "сітку" — шнур завдовжки 6 — 8 м, на кінці якого прив'язано торбинку з піском. На другому боці ставка — його помічник.

    На слова вихователя: "Рибки у ставку плавають, гуляють, їжу собі здобувають" — рибки виходять на середину зали та імітують плавальні рухи. На слова: "Ловимо рибок" — рибалка кидає своєму помічникові кінець шнура з вантажем, і вони оточують ним дітей. Діти намагаються втекти. Ті, хто потрапив у сітку, вважаються спійманими. Гра повторюється спочатку. Через два-три повторення обирають нових рибалок.

     Примітка. Рибалки ловлять рибок тільки шнуром. Рибки, яких упіймали, відходять убік. Ведучих можна міняти, якщо буде зловлено визначену заздалегідь кількість рибок.

«Горю, горю, пень» (5-6 років)                 

    Діти стають попарно — одна пара за другою. Попереду одна дитина, яка промовляє:

    - Горю, горю, пень!

    Остання пара запитує:

    - Чого ти гориш?

    - Собі пару жду.

    - Яку?

    - Тебе, пані молоду (пана молодого).

    З цими словами остання пара розбігається і забігає перед дівчиною, намагаючись з'єднати руки попереду неї. А та намагається впіймати когось із пари. Якщо впіймає, гравець, який залишився без пари, починає "горіти". Не впіймає — продовжує "горіти" той самий гравець.

    Примітка. Гравці не повинні затримувати тих, хто бігає. Діти можуть бігти тільки вперед.

«Латка» (5-7 років)                         

    Якщо ця гра вже знайома дітям, вони починають її самі (як ні, то — вихователь). Хтось один говорить:

    Давайте грати в латки!

    Одразу ж б'є долонею сусіда по плечу і тікає, примовляючи:

    Латка-битка,

    Шовкова нитка,

    На мені не була,

    На тобі згнила.

Побитий наздоганяє втікача, але не промине "полатати" й іншого, хто трапиться під руку. Вдаривши, вигукує: "Латка!" Полатаний намагається у свою чергу передати латку третьому. Тривалість гри залежить від бажання дітей.

Вправа 1. Лежачи на спині, діти притискають ноги до живота. Повільно їх розгинають, поверта­ють голову вправо-вліво, потягуються.

5Вихователь: Зірочки розминають після сну свої руки-промінчики...

Вправа 2. Діти, лежачи на спині, підніма­ють руки вгору і через сторони опускають їх до­долу, знову піднімають, виконуючи колоподібні рухи.

Циклограма фізкультурно-оздоровчої роботи протягом дня

СХЕМА

фізкультурно – оздоровчих заходів

у Липчанському ДНЗ

-      заняття з ф/к

-      рухливі ігри

-      ранкова гімнастика

-      Гігієнічна гімнастика після денного сну

-      Фізкультурні хвилинки

-      Фізкультурні паузи

ПРИМІТКА: фізкультрозваги – 1 – 2 рази на місяць, фізкультурні свята – 2 рази на рік, дні здоров’я – 1 раз на місяць

Фізичне виховання дошкільнят – організований процес, спрямований на їхній фізичний розвиток, рухову, фізичну підготовку до  творчої життєдіяльності, набуття знань, умінь та навичок з фізичної культури.

Наш дошкільний навчальний заклад має великі можливості для зміцнення здоров’я, покращення фізичного розвитку дітей, їхньої рухової активності. Саме тому, відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту», «Про фізичну культуру», «Національної доктрини розвитку освіти», Базовому компоненту дошкільної освіти фізичне виховання дошкільнят робота в ДНЗ 
спрямована насамперед на охорону та зміцнення психічного та фізичного здоров’я дітей, підвищення захисних сил організму, виховання стійкого інтересу до рухової активності, звички до здорового способу життя.

Уся навчально-виховна робота з фізичного виховання дітей раннього та дошкільного віку здійснюється з урахуванням стану здоров’я, самопочуття, рівня фізичного та психічного розвитку і підготовленості дітей, родинних побажань і пропозицій. Фізичне виховання в ДНЗ реалізовується шляхом проведення обов’язкових занять відповідно до розкладу та режиму, виконання фізкультурно-оздоровчих заходів. Сумарний обсяг рухової активності, що здійснюється дітьми у процесі щоденної життєдіяльності, базується на їх індивідуальних можливостях та задовольняє їх біологічну потребу в рухах.

Форми фізичного виховання дітей дошкільного віку досить різноманітні. Це заняття фізичними вправами, рухливі ігри, ранкова гімнастика, спортивні розваги, прогулянки. Крім того, і на музичних заняттях широко застосовуються фізичні вправи, танці, елементи танців, які також сприяють вирішенню завдань фізичного виховання. У дитячому садку всіх форм фізичного виховання відведене певне місце в режимі дня. Вони пов'язані між собою, доповнюють один одного і проводяться в обов'язковому порядку.

На заняттях діти виконують:

В теплу пору року заняття з фізкультури проводяться на свіжому повітрі — на спортивному майданчику, а в холодну пору року — в спортивному залі.

Велике значення має рухова активність в ранковий час. Для її забезпечення в нашому садочку 
щоденно проводиться ранкова гімнастика. За допомогою загально-розвиваючих вправ дітки активізуються та налаштовуються на подальшу роботу. Дуже важливо, щоб виконання вправ ранкової гімнастики увійшло в звичку, тому ми радимо батькам, на власному прикладі, показувати дітям необхідність її виконання.

Поради батькам:

Загартування

Все частіше серед лікарів педіатрів і молодих батьків виникають питання з приводу загартовування дитячого організму. Для багатьох загартовування складається тільки з обливання водою та інших нехитрих водних процедур. Однак, підхід до такого типу загартовування, яке не тільки сприяло зміцненню організму здорової дитини, але і могло бути застосоване до дітей з рядом хронічних захворювань, викликає багато суперечок.

У дитячому садку проводяться спеціальні загартовуючи про­цедури: водні, повітряні, сонячні ванни. Ефективність їхнього впли­ву на організм зростає, якщо вони поєднуються з фізичними впра­вами.

Загартовування має бути систематичним, тривати увесь рік, причому треба поступово знижувати температуру повітря і води, збільшуючи одночасно тривалість процедур. Вплив їх найефектив­ніший тоді, коли вони застосовуються у комплексі. У всіх цих пи­таннях вирішальна роль належить лікареві. Діючи пліч-о-пліч з педагогом, він призначає і дозує загартовуючи процедури для кожної дитини зокрема.

Щоб правильно проводити загартовуючи процедури, вихова­телеві треба зрозуміти механізм загартовування і роль фізичних вправ у цьому процесі. Передусім важливо пам'ятати, що гаряча вода, пара, тепле повітря, сонячні промені, масаж і фізичні вправи розширюють, а холодна вода, сніг, морозне повітря звужують су­дини.

Водні процедури (обтирання, обливання, душ, купання) орга­нізовуються після ранкової гімнастики. Це доцільно тому, що під час виконання фізичних вправ збільшується приплив крові до м'я­зів і шкіри, внаслідок чого судини розширюються. Прохолодна во­да викликає звуження їх. Щоб вони знову розширилися, треба зро­бити фізичні вправи, або енергійно розтертися рушником, або за­стосувати   різні   способи   масажу.
 

Загартовування водою починають з елементарних процедур – умивання  обличчя, обмивання шиї та верхньої частини грудей, рук до ліктів.

Обтирання — процедура, що сильніше діє на організм. Рука­вичкою, змоченою у воді (температура 32-22°), спочатку обтира­ють кінцівки, потім груди, живіт, спину. Після цього енергійно роз­тираються сухим рушником. Можна використати і різні способи масажу.

Обливання — ще сильніша процедура, тому температура води має бути на 2-3° вища, ніж під час обтирання. Обливатися можна з лійки, глечика або замінити їх душем. Приймаючи душ, корисно робити вправи, пов'язані з розтиранням тіла. Тривалість прийман­ня холодного душу не має перевищувати 40 с. Після холодного душу для розширення судин корисно прийняти гарячий (контрастний) душ, а потім розтертися рушником до по­червоніння шкіри. В результаті виникає приємний, бадьорий стан. Температура повітря у приміщенні, де проводяться водні про­цедури, має бути не нижчою за +20, + 18°. Враховуючи збуджу­вальну дію водних процедур, їх треба проводити після сну.

Обливання ніг.  Обливання стоп і голінок холодною водою при­значається після денного сну або увечері, у поєднанні з гігієнічною процедурою миття ніг. Ця проста водна процедура дає великий ефект як з погляду загартовування організму, так і в розумінні профілактики захво­рювань верхніх дихальних шляхів. При обливанні ніг підвищується тонус судин­ної системи, збільшується частота пульсу, легенева вентиляція та газообмін, але лише в тому разі, коли температура шкіри стоп ви­ща від температури води на кілька градусів. Ось чому перед обли­ванням треба підвищити температуру ніг за допомогою фізичних вправ (поперемінне піднімання п'яток, не відриваючи носків від підлоги; перекочування з п'ятки на носок; ходьба, біг, стрибки на місці, присідання). Після обливання треба розтерти ноги рушни­ком і знову зробити названі вище вправи. Для обливання ніг за­стосовують воду, температура якої +28, +16°.

Купання у середній смузі починають при температурі води не нижчій за +22° і  навколишнього повітря +24, +26°. Трива­лість купання з віком збільшується від 1 до 7 хв. Не можна купа­тися натщесерце або раніше ніж через 1,5 год після їди. Треба стежити, щоб діти із спітнілим та охолодженим тілом не входили у воду. Спочатку рекомендується зробити кілька рухів на суші, а потім, зайшовши у воду, виконувати підготовчі вправи до плавання, гри з м'ячем і з гумовими надувними предметами. Важливо стежити за дозуванням і не допускати появи у дітей оз­нобу. Після купання треба витертися рушником і зробити фізичні вправи.

Повітряні ванни. Влітку діти протягом майже всього дня пере­бувають на відкритому повітрі у полегшеному одязі (трусах, літ­ньому взутті, часто босоніж)  і, отже, приймають повітряні ванни.

У холодний час загартовування дитячого організму відбувається під час фізкультурних занять і ранкової гімнастики, завдяки по­легшеному одягу. Крім того, спеціально організуються повітряні ванни, які проводяться після денного сну. Температура приміщен­ня поступово знижується до +14°, а тривалість повітряної ванни збільшується від 5 до 12 хв. Доцільно поєднувати повітряні ванни з фізичними вправами. Поліпшуючи кровообіг, вони підсилюють вплив прохолодного по­вітря на удосконалення терморегулюючих механізмів. Під час по­вітряних ванн можна проводити добре засвоєні вправи, які одно­часно виконують усі (ходьба у швидкому темпі, що чергується з бігом у середньому темпі; загально-розвивальні  вправи; ходьба з різ­ними рухами рук — вгору, до плечей, у сторони; стрибки на одній та двох ногах з просуванням у різних напрямках).

Сонячні ванни. Вони завжди поєднуються з повітряними ван­нами, тому особливо сприятливо
впливають на організм. Благо­творний вплив сонця пов'язаний з дією ультрафіолетового промін­ня, із загартовуючими  властивостями повітря (температура, воло­гість і швидкість руху).

Сонячні ванни проводяться з дітьми щодня у ранішні часи — у середній смузі між 10-12 годинами. Тривалість їх збільшується поступово від 4 до 30хв (додавати по 1-2 хв щодня).

Сонячні ванни корисно приймати під час виконання фізичних вправ. Щоб діти не перегрівались, вправи підбирають помірної Ін­тенсивності (ігри з м'ячем, у городки, бадмінтон).

Вихователь стежить за самопочуттям і поведінкою дітей під час процедур. Аналізуючи спостереження, він робить відповідні ви­сновки для удосконалення методики загартовування.

В зимовий період на вулиці, щоб діти не переохолоджувалися під час пояснення та показу, на заняттях доцільно застосовувати вже засвоєні вправи та ігри, які можна виконувати на свіжому повітрі. Це вправи з рівноваги (ходьба по стежках, протоптаних у снігу, «слід у слід»; ходьба по сніговому валу і зістрибування з нього); переступання через снігові кучугури; ковзання по льодових доріжках, стрибки у довжину з місця через купинки снігу, у глибину на сніг; метання в ціль (дерево, щит), біг у повільному темпі, рухливі ігри (без речитативів), хокей з шайбою без ковзанів (у старших групах), ходьба на лижах, катання на ковзанах та санчатах. Добираючи ігри та вправи для такого заняття, можна об’єднати їх одним сюжетом: «Пори року», «Космонавти», «На рибалці» та ін. Вихователю слід чітко продумувати організацію дітей, особливо під час основної частини, запобігати тривалих пауз чекаючи своєї черги для виконання вправи, щоб вони не переохолоджувалися.

Отже, у будь-якому віці загартовування – це головне для здорового способу життя. Велике значення воно має для діток, які ще не виробили здатності адекватно реагувати на різкі зміни зовнішнього середовища . Діти набагато швидше, ніж дорослі переохолоджуються, перегріваються, чутливі до вологості, до ультрафіолетових променів. Якщо загартовування дітей розпочато в ранньому віці, вони рідше хворіють, легше адаптуються під час вступу в дитячий заклад.

Корекція рухових порушень постави

Чому у сучасних дітей часто спостерігається порушення постави? Очевидно, до числа найважливіших причин слід віднести високий відсоток народжуваності ослаблених дітей, скорочення рухової активності через пріоритету «інтелектуальних» занять і, як наслідок, зниження м'язового тонусу, а також загальна слабкість м'язів, нездатних утримувати поставу в правильному положенні. Важливо якомога раніше почати профілактику дефектів постави і корекцію наявного виду її порушення, щоб у школі в дитини не виникли підвищена стомлюваність, головний біль та біль у м'язах тулуба.

Постава формується з самого раннього дитинства і залежить від гармонійної роботи м'язів, стану кісткової системи, зв'язкової-суглобного і нервово-м'язового апарату, рівномірності їх розвитку, фізіологічних вигинів хребта. Слабкий фізичний розвиток дитини веде до порушень постави, а порушення постави ускладнюють роботу внутрішніх органів, що призводить до подальшого погіршення фізичного розвитку.

Слід пам'ятати, що лікувати завжди важче, ніж попередити розвиток патологічного процесу. Девізом лікувальної фізкультури став афоризм Тіссо: "Рух може замінити різні ліки, але жодні ліки не в змозі замінити рух".

У нашому дитячому садку створені всі умови для систематичного, профілактичного впливу на зростаючий організм дитини. Протягом усього дня в групі підтримується оптимальний руховий режим: фізкультурні заняття, фізкультхвилинки, рухливі ігри, пальчикова гімнастика, ігри на свіжому повітрі. Формувати в дітях бажання бути здоровими ми починаємо з бесід про поставу.
Фізінструктор  розповідає, яка постава вважається правильною, які бувають види її порушень, як важливо коригувати свою поставу для нормального функціонування внутрішніх органів і систем. На перших заняттях потрібно навчити дітей правильно приймати основні вихідні положення лежачи на спині і животі, сидячи на гімнастичній лаві, стоячи. У кожному наступному занятті згадуємо все, що пройшли на попередньому. В ігровій формі діти знайомляться з будовою свого тіла, призначенням органів і систем, з тим, що корисно і що шкідливо для організму. Їх вчать елементарним навичкам догляду за собою і надання першої медичної допомоги. Ці заняття мають величезне значення для виховання потреби у здоровому способі життя. Отримані навички діти закріплюють в сюжетно-рольових іграх, в самостійній діяльності. Проводяться ігри для зміцнення м'язової системи, навичок правильної постави, профілактики плоскостопості. Важливо знати, що плоскостопість навіть можна попередити за допомогою профілактичних заходів.

Для лікування і профілактики плоскостопості застосовується цілий ряд методів. Діти на заняттях лікувальною гімнастикою займаються босоніж. Це надає не лише оздоровче, а й загартовуючий вплив. Для зміцнення м'язово-зв'язкового апарату гомілковостопного суглоба і стопи рекомендуються різні види ходьби: по піску, ребристим і ортопедичним доріжках, масажним коврикам, по похилій площині. Стопа при цьому рефлекторно «підбирається», відбувається активне формування склепінь. У результаті зменшуються і припиняються болі в ногах, відновлюється ресорна функція стопи, крім того, підвищується загальний тонус організму, зміцнюються ослаблені м'язи ніг, тренується координація рухів, формується правильна і красива хода.

Кожен люблячий батько хоче бачити свою дитину щасливою. При цьому мається на увазі, що щаслива дитина це людина фізично здорова і міцна, розумово і естетично розвинена, що володіє різноманітними практичними вміннями, які допоможуть утвердитися в житті, досягти успіху, бути коханим оточуючими. Тому в дошкільному навчальному закладі необхідний пошук нових підходів до оздоровлення дітей, що базуються на багатофакторному аналізі зовнішніх впливів, моніторингу стану здоров'я кожної дитини, облік та використання особливостей його організму, індивідуалізації профілактичних заходів, створення певних умов.

Необхідно встановити єдність в підході до зміцнення здоров'я дітей в дитячому садку і вдома. З цією метою ми регулярно проводимо батьківські збори, консультації, відкриті перегляди занять, спільні заняття ЛФК, спортивні дозвілля, свята і розваги. Батьки беруть активну участь у створенні розвиваючого середовища в групі, виготовленні ортопедичних доріжок. Ставлення батьків до фізичного виховання, до захоплення дітей рухливими іграми і вправами впливає на формування дитячих інтересів і переваг. Про це ми повинні постійно нагадувати батькам, спонукаючи їх до спільних занять з дітьми ранковою гімнастикою, іграми і вправами.

Цілі нашої роботи: оздоровлення підростаючого покоління; створення умов для охорони та зміцнення здоров'я дітей; формування ціннісного ставлення дітей до здоров'я та здорового способу життя, профілактика захворювань опорно-рухового апарату дітей.

Усі ми знаємо, що немає в людини більшої цінності, ніж здоров’я. З давніх-давен відоме гасло: “Твоє здоров’я – в твоїх руках”. Але для того, щоб навчитися берегти здоров’я, треба знати про самих себе, про стан свого організму. Слово «здоров’я» супроводжує дитину з моменту її народження. Ще навіть не знаючи, що воно означає, три-п’ятирічний малюк каже: “Я здоровий, якщо не хворію. І почасти то вже є відповіддю.

Формування, збереження й зміцнення здоров’я дітей та дорослих громадян України – одна з актуальних проблем нашого суспільства. Розбудова держави, її подальший розвиток прямо залежить від здоров’я населення, від збільшення кількості здорових, міцних, сильних тілом і духом людей.

Батьків та педагогів передусім хвилює питання, як зміцнити здоров’я дітей. Потік різноманітної інформації та практичних порад надто великий і часто-густо безрезультатний, поза як окрім думок, потрібні реальні дії, щоденна праця батьків, вихователів і самих дітей, спрямована на зміцнення здоров’я.

Головне завдання дорослих полягає в тому, щоб змінити на краще ставлення до власного здоров’я майбутніх громадян України, тим паче, що рівень захворюваності дітей нашої держави дедалі зростає. Щоб дитина могла піклуватися про своє здоров’я і здоров’я інших, слід виробити в неї свідоме ставлення до життя, усвідомлення пріоритету здоров’я. Дуже важливо сформувати валеологічний світогляд і мотивацію до здорового способу життя. У дошкільнят виробиться усвідомлене ставлення до власного здоров’я, коли діти засвоять елементарні знання про свій організм, оволодіють гігієнічними нормами поведінки, психологією спілкування, гігієною харчування. Ці знання та навички вони поповнюватимуть і вдосконалюватимуть протягом усього свого життя.

Здоров’я – найважливіша цінність не лише окремої людини, а й усього суспільства. Щоб людина мала змогу піклуватися про своє здоров’я, про розвиток, вона повинна свідомо ставитися до життя як найважливішого дарунку природи. Тому формувати культуру здоров’я особистості, прищеплювати розуміння пріоритету здорового способу життя, надавати ґрунтовні знання про основи здоров’я потрібно дітям з раннього віку, щоб знання, вміння та навички перейшли в звичні, необхідні потреби.

Дошкільники ще з раннього віку оволодівають певним обсягом стихійних знань про здоров’я, їх цікавить власний організм, вони намагаються дослідити його як можуть. Малюки несподівано для себе роблять відкриття, наслідуючи дорослих, доглядаючи власне тіло.

Дитина допитливо пізнає все навколо себе. Що таке мило, зубна паста, що з ними потрібно робити. А також пізнає сама себе. Для чого вони, ці допитливі оченята? Цікаво знати, що будемо їсти на сніданок. Найпершим про це дізнався носик, який почув запах із кухні. Так буде завжди, якщо носик у дружбі з носовою хусточкою. До речі, а для чого треба їсти? Щоб вирости сильною і здоровою людиною. Отже, їсти треба гарно, з апетитом і обов’язково подякувати. Бо хороші слова – це теж здоров’я. Малюку хочеться дізнатися, чому дівчатка носять бантики, дідусь – окуляри. Для чого треба вчасно лягати спати, загоряти, ходити босоніж, обливатися водою. Що треба робити в разі виникнення болю. Як позбутися різного нездоров’я і бути завжди здоровим.

Щоб дитина знала, що таке здоров’я, що впливає на нього, що для нього корисне, а що – шкідливе, як зберегти і зміцнити своє здоров’я й здоров’я інших людей, мають ретельно подбати дорослі (батьки й педагоги). Головне – правильно дібрати інформацію для подання дітям: щоб вона була наукова, доступна для сприймання дошкільнятами, зорієнтована на формування в них практичних навичок дбайливого ставлення до свого здоров’я, спиратися на традиції українського народу в збереженні та зміцненні здоров’я.

Вивчаючи абетку здоров’я, дошкільники дізнаються чимало про себе. Важливо забезпечити дітям здоровий спосіб життя, створити валеологічно та екологічно обґрунтовані умови для організації ігрової, трудової і навчальної діяльності.

Формування в дітей знань про основи здоров’я передбачається в процесі повсякденного життя та на окремих заняттях. Допомагають їм дорослі – педагоги, медики, допоміжний персонал дошкільного навчального закладу в тісній співдружності з батьками. Усі вони мають бути зразком досконалості, духовної та фізичної гармонії, чітко усвідомлюючи свою приналежність до виховання здорової нації. Шляхи і методи для цього кожному належить вибрати свої, найбільш прийнятні для конкретної дитини, її здібностей, потреб, інтересів, але такі, щоб вона одночасно і розважалася, і збагачувалася знаннями та вміннями дбати про своє здоров’я.